Когда сталкиваешься с какой-то бедой, первое ощущение – вакуума. Будто у всех вокруг обычная жизнь, и только у тебя одного – такая вот проблема. А еще бывает, когда видишь человека вроде в аналогичной ситуации, а отношение его к ситуации настолько непривычно, непонятно, что… Родители "особых деток" почти все проходят через это.

Нашу Солю Циганкову долго не брали ни в один реабилитационный центр из-за плохого слуха. Ну да, где слух, а где физ реабилитация, но… И тут, наконец, они попали в центр профессора Казявкина. И мама Оля вернулась с морем впечатлений. Оля пишет таким прекрасным украинским, что не хочется портить текст переводом :)

"Стільки діток, на курсі було 210 дітей, трохи важко морально перший день, я ще так багато дітей з ДЦП одразу не бачила, всіх страшенно шкода, причому Соломію мені зовсім не шкода чомусь, це не тому що мачуха)) просто вона така радісна дитина, їй нічого не болить, вона не страждає... мабуть тому. Одна мама сказала, що ми мучимося з цими дітьми. Я не мучусь! Це моя радість, нехай вона мене радує не тими речами, що старша донька, але теж радує.

Тепер про досягнення моєї радості. На перший погляд, ніби, колосальних змін немає, Соломія не поповзла, не сіла самостійно, не пішла, не заговорила... Але це лише на перший погляд. Насправді, те, що ми отримали, це, мабуть, таки колосальні досягнення для неї. Однозначно покращився контроль голови, якщо раніше вона тримала голову деякий час і опускала її, то тепер навпаки - вона практично весь час її контролює, повертає на всі боки і лише іноді опускає. Не хоче більше лежати, напівлежати, постійно намагається сісти, їй подобається знаходитись у вертикальному положенні. Тепер вона може сидіти з невеликою підтримкою, тобто я можу притримувати її лише однією рукою, а вона сидить і утримує голову. Не годинами, звичайно, але раніше ми так не вміли )). По закінченню курсу вона могла стояти самостійно, спираючись на мої коліна, такого раніше теж не було. Але, мабуть, найбільше помітні зміни стали, коли ми приїхали вже додому. Оце її бажання сидіти вражає, мені навіть незвично трохи, тепер треба змінювати наші будні, буду більше садовити її, нехай тренується далі. Трохи лінива наша Соля, коли їй робили масаж, могла навіть заснути, а от коли треба попрацювати, присідати чи спинку тренувати, то вона починала висловлювати своє незадоволення, хитра)) у мене на руках одразу заспокоювалась, таке кумедне це дитя.

Моторика ручок теж покращилася, Соля так майстерно зранку будила мене хапаючи рученятами за моє волосся, що не треба було будильника)) Хоче все брати ручками, більше цікавиться навколишнім.

Загалом можу сказати з упевненістю, що наш прутик міцнішає, наша спинка ще слабка, але вже точно не така, як була пів року тому. Ми рухаємось повільно, але вперед і дуже впевнено))) Без Вас було б набагато складніше, це теж можу сказати з упевненістю, так що Вам вдячні безмежно!

З повагою, Оля!"

Когда Оля появилась у нас первый раз, Соля была совсем "никакой" физически, безвольно висела у мамі на руках и не реагировала на окружение. Тем более впечатляют сейчас ее достижения. А с такой любовью и заботой со стороны мамы Оли – Соля будет счастливым ребенком.

Соле нужны еще курсы реабилитации. И другим нашим подопечным с ДЦП нужны курсы реабилитации. Ваша поддержка может сделать их реальностью. Для Соли и для других деток. Разные способы поддержать наши программы - тут.

Следующий курс реабилитации в центре Казявкина у Соли назначен на 17 ноября -  за него нужно будет заплатить 6180 грн.