Одного дня я написала в Фейсбуці щось на кшталт: "Шукаємо компанії, яким цікаво займатися благочинністю вдумливо. Речі, які ми оплачуємо для наших підопічних, служать не один рік і, відпрацювавши в одній сім'ї, можуть перейти до іншої, і, зрештою, поданою раз допомогою скористається кілька людей. Наприклад, зараз ми шукаємо, хто би оплатив бігову доріжку, яка дуже потрібна нашому Сєнці, щоб тренуватись ходити. А пізніше вона може перейти до іншого хлопчика або дівчинки, які мріють вчитися ходити... гарний вклад, справді?"
Буквально за кілька годин отримала повідомлення:
- Ми би хотіли допомогти дитині.
- Кому саме?
і Лариса пише:
- Ми зазвичай допомагаємо дітям з ДЦП.
І сума... саме така, скільки, прблизно, мала коштувати омріяна мамою Наталкою доріжка для нашого маленького Арсенія... Про те, що бігова доріжка потрібна, Наталя писала вже не перший місяць. Я з тим була згодна, однак ні словом не обіцяла, бо не знала, чи вийде в нас начаклувати такий подарунок? На рахунках фонду протягом всього року коштів мало, аби хоч на життєво необхідне вистачало... Але мені дуже-дуже хотілося, щоб це збулося! Тому подзвонила мамі лише того дня, коли кілька разів перепитала і почула підтвердження - доріжку готові оплатити.
Але функція благодійного фонду не тільки в тому, щоб взяти - дати. Наступного дня я розіслала листи десь у два десятки компаній, які продають спортивне спорядження. І дві з них дали знижку приблизно в півтори тисячі гривень з невеликою різницею:)
Що б ми не купували від імені фонду - завжди шукаємо можливість заощадити і витратити менше, бо кожна довірена нам гривня - важлива.
А вже за тиждень доріжка була вдома!
"Ваші істинно відкриті долоньки завжди поруч, завжди вчасно, саме тоді, коли це потрібно. Ви з’являєтесь, наче добрі ангели, й пробуджуєте від часто від суму тоді, коли того потребують обставини. Так вийшло і з доріжкою. Ми не чекали, що все станеться так швидко, хоча приглядалися до тренажеру вже кілька місяців. Телефонний дзвоник застиг нас по дорозі до басейну. Мій маленький "секретар" сказав що телефонують з незнайомого номеру. Беру трубку, а там кажуть, що сьогодні має бути доставка бігової доріжки. Якщо чесно, в мене був легкий шок: справа в тому, буквально за 3-4 дні до цього я продзвонювала інтернет-магазини й цікавилася, що по функціональності, надійності та ціні нам могло б оптимально підійти. Зорієнтувалася з варіантом і стала думати. І тут таке. Я кажу, що тільки думаю, а мені відповідають, що думати годі і все вже оплачено. Тоді вже до мене дійшло :), що це з ваших долоньок нам таке диво впало.
І ось її привезли. Зібрали. Що ми? Восторг! Оченята блищать, посмішка на всі маленькі зубки: "Мама! Ну, давай! Я хочу побігати! Зараз я вам покажу, як я можу!". Моє сонечко каже "я можу"! Як це задіває за самі тоненькі струнки! Знаєте, вперше в житті за літо ми стерли дві пари взуття! Яка ж це радість! Це значить, що він топає! Нехай з ходунцями, але більше, активніше ніж завжди! І ось тепер у нас є можливість топати ще більше, правильніше! Ця доріжка - наша чергова можливість, доповнення до шансу стати на ніжки самостійно, без будь-якої підтримки, побороти страхи, труднощі і піти самостійно.
Доріжка не просто чудова, а супер-чудова. Підходить все: розмір, режими швидкостей. А більше, по великому рахунку, нам нічого й не треба, головне - щоб справно працювала і не ламалася.
Арсеній наш ходить, навіть ходив 7 хвилин вчора абсолютно сам, без підстраховки, ще й командував, щоб робила швидше. Втім, поки що практикуємо мінімальну швидкість, а стараємося збільшувати час та якість ходи (на жаль, стала скоріше підскакувати права п’ятка, переживаєм, як би не довелося оперуватись :( ). Проте, сподіваюсь, що ще певній час можу з цим впоратися, витягнути заняттями ЛФК.
На даний час наша головна проблема, навіть дві - це рівновага й страх, непереборний поки що. А доріжка, правду кажучі, для нас у квартирі особливо зараз - це більшість активних вертикальних рухів, це наше кардіонавантаження. Це дуже для нас важливо! ДУЖЕ ВЕЛИКЕ СПАСИБІ за неї!
Наробили трішки фоток та зняли маленьке відео ще в перший день.
 
Не знаю, чому, але це хіба що не єдина вправа, яка подобається моєму хлопцю, за яку він береться із завзятістю і без примусу. На доріжці ще у Трускавці він зрозумів, мабуть, що може ходити і навіть швидко, як усі люди. Це є стимулом, Арсеній проситься походити і навіть побігати (правда, останнє ще не дуже виходить).
Рухатись вертикально по квартирі виходить далеко не стільки, скільки це потрібно, особливо у холодну пору року. Тому, як каже наш тато, "доріжка - це Сєнькіне все". Це правда мабуть: бо рівновагу, реакцію, витривалість, вертикалізацію, кардіонавантаження і, кінець кінцем, постановку ходи дає нам саме доріжка. Звичайно, вправи на ній не відміняють розтягування, розробку суглобів, плавання та інших реабілітаційних заходів, але все це все рівно готує нас до самостійного і, дай Боже, тривалого пересування у просторі, отримання певного ступеню свободи. Сподіваюсь, результати будуть, вірю, що хороші. Дуже вірю у свого хлопчика!
Дякуємо вам, пані Маріє, Фонду, і тим добрим людям, які допомогли створити таке диво для нашого малого бігуна. ДЯКУЄМО!
З повагою,
побажаннями самого найкращого, доброго і світлого
родина Осташевських: Наталка, Марк, Ростислав і Арсеній.
Величезна наша СПІЛЬНА ПОДЯКА - ТОВ АУРУМСТІЛ за те, що дива збуваються. (тим більш дива, що, здається, мого повідомлення про "хочу доріжку" Лариса не бачила).
Також ДЯКУЄМО магазину спорттоварів DomSporta за підтримку і гарну ціну:) |
